http://meest-online.com/diaspora/usa-diaspora/kobzar-valerij-harchenko-prosyt-dopomohy/ МІСТ -Online
Кобзар Валерій Харченко просить допомоги
«Життя відомого дніпровського кобзаря Валерія Харченка тепер, мов єдине ціле з долею нашої зраненої України-неньки. Перед його очима: спалена хата і хвора дружина. Та не опускає рук п. Валерій! Не зважаючи ні на що, грає на кобзі, співає пісні та ними підіймає дух хорошим і простим людям, нашим воїнам на Сході. Чимало об’їхав блокпостів, військових частин український бандурист! І всюди захисники Батьківщини зустрічають його любо, мов рідну Душу. Так воно і є! Він — народний кобзар, а кобзар — душа нашої Величної нації. Він добре відчуває душу українську, серце воїнства нашого! З піснями Валерія Харченка кріпне в серцях захисників Вітчизни, українського народу віра в те, що ми здолаємо усіх ворогів, бо ж поки співає наше серце, не зважаючи на всю тяжкість долі, українці, що є нащадками запорозьких козаків, — непереможні!»
Так писала про Валерія Харченка, знаного українського кобзаря, лауреата фестивалів української пісні «Оберіг» і «Червона рута», волонтера цієї війни з російськими окупантами, дніпровська журналістка Анфіса Букреєва ще два роки тому. Про його нещастя — спалену 29 жовтня 2014 року хату — та потребу в допомозі писали українські газети «День», «Україна молода», розповідали на Першому Національному каналі телебачення, «Радіо Свобода», у багатьох реґіональних засобах інформації. Проте кобзар і досі шукає допомоги. З цим він звернувся до українського тижневика «Міст», а через нього до української діаспори Америки.
«Дорога редакція тижневика для українців всього світу!
Дорогі мої друзі, колеги та патріоти України!!! Йде війна і нам у цей час усім дуже важко. Мені спалили будинок і я залишився без усього, дружина моя після інсульту має бульбарний параліч (не може говорити і їй дуже важко їсти). Я забрав її з реанімації та доглядаю, як малу дитину.
Тої страшної ночі ми з дружиною міцно спали. Врятував нас біженець із Луганська, котрий побачив полум’я і ногами став грюкати в двері будинку. Ми вискочили на двір у чім спали. Пожежники їхали півгодини, й як на зло, в них виявилися порвані водяні рукави. Доки гасили, практично все вигоріло. Пізніше за допомогою людей ми вивезли два «КамАЗи» всілякого гару.
Вже четвертий рік живемо в тісній літній кухні, більше подібній на сарайчик. Сподівалися, що влада допоможе відновити будинок, але тієї допомоги ледь вистарчає на ліки дружині. Я обійшов усі кабінети, відправив листи до депутатів і де тільки можна, але їх усіх перенаправляють до мерії. А там один чиновник мені каже: у нас зараз війна, все — для АТО. А я кажу: так мене того і підпалили, щоб я не діставав ліки для АТО, не їздив із концертами в АТО.
Тепер уся надія тільки на добрих людей. Для відновлення будинку і продовження лікування моєї дружини Вікторії зараз дуже потрібна моральна й матеріальна підтримка. Кажуть, для ремонту треба 10 тис. USD.
Тож, звертаюся до всіх українців, які будуть небайдужі до нашої біди: допоможіть, люди добрі, витримати цей складний іспит долі! Не дайте поховати нас з дружиною на руїнах спаленого будинку! Всю інформацію про нас можна знайти в Інтернеті, достатньо набрати «Валерій Харченко кобзар». Мій телефон: +38-098-505-2947.
Банківські реквізити: Visa Electron PrivatBank фінансова допомога Western Union. 4731 2191 0607 4010 — картка в гривнях, 5168 7420 2289 3782 — картка в американських доларах. Щиро дякую вам за допомогу!!!»
Так писала про Валерія Харченка, знаного українського кобзаря, лауреата фестивалів української пісні «Оберіг» і «Червона рута», волонтера цієї війни з російськими окупантами, дніпровська журналістка Анфіса Букреєва ще два роки тому. Про його нещастя — спалену 29 жовтня 2014 року хату — та потребу в допомозі писали українські газети «День», «Україна молода», розповідали на Першому Національному каналі телебачення, «Радіо Свобода», у багатьох реґіональних засобах інформації. Проте кобзар і досі шукає допомоги. З цим він звернувся до українського тижневика «Міст», а через нього до української діаспори Америки.
«Дорога редакція тижневика для українців всього світу!
Дорогі мої друзі, колеги та патріоти України!!! Йде війна і нам у цей час усім дуже важко. Мені спалили будинок і я залишився без усього, дружина моя після інсульту має бульбарний параліч (не може говорити і їй дуже важко їсти). Я забрав її з реанімації та доглядаю, як малу дитину.
Тої страшної ночі ми з дружиною міцно спали. Врятував нас біженець із Луганська, котрий побачив полум’я і ногами став грюкати в двері будинку. Ми вискочили на двір у чім спали. Пожежники їхали півгодини, й як на зло, в них виявилися порвані водяні рукави. Доки гасили, практично все вигоріло. Пізніше за допомогою людей ми вивезли два «КамАЗи» всілякого гару.
Вже четвертий рік живемо в тісній літній кухні, більше подібній на сарайчик. Сподівалися, що влада допоможе відновити будинок, але тієї допомоги ледь вистарчає на ліки дружині. Я обійшов усі кабінети, відправив листи до депутатів і де тільки можна, але їх усіх перенаправляють до мерії. А там один чиновник мені каже: у нас зараз війна, все — для АТО. А я кажу: так мене того і підпалили, щоб я не діставав ліки для АТО, не їздив із концертами в АТО.
Тепер уся надія тільки на добрих людей. Для відновлення будинку і продовження лікування моєї дружини Вікторії зараз дуже потрібна моральна й матеріальна підтримка. Кажуть, для ремонту треба 10 тис. USD.
Тож, звертаюся до всіх українців, які будуть небайдужі до нашої біди: допоможіть, люди добрі, витримати цей складний іспит долі! Не дайте поховати нас з дружиною на руїнах спаленого будинку! Всю інформацію про нас можна знайти в Інтернеті, достатньо набрати «Валерій Харченко кобзар». Мій телефон: +38-098-505-2947.
Банківські реквізити: Visa Electron PrivatBank фінансова допомога Western Union. 4731 2191 0607 4010 — картка в гривнях, 5168 7420 2289 3782 — картка в американських доларах. Щиро дякую вам за допомогу!!!»
Іван Бескид
Немає коментарів:
Дописати коментар